як засіб відновлювальної та компенсаторної терапії
Лікувальна фізична культура – це набір спеціально підібраних різних фізичних вправ, які використовуються в лікуванні, профілактиці і реабілітації захворювань.
Сьогодні відновлення здоров’я та працездатності не можливо уявити без виконання спеціальних вправ. Реабілітація рекомендована при захворюванні ОРА, ураженнях мозку та ЦНС та ін. Навіть при таких захворюваннях як аутизм, рекомендовані фізичні вправи.
Слід відмітити, що ЛФК, масажі та вправи на гімнастичному обладнанні, лікарі рекомендують проходити дітям навіть з початковою стадією сколіозу. При плановому обстеженні, педіатри у половині випадів рекомендують проходити профілактику порушень постави у дитини. Інші фізичні порушення, коригуються в залежності від ступеня важкості.
Лікувальна фізкультура має загально тонізуючий вплив на організм. Вона сприяє виправленню анатомо-фізіологічних порушень в окремих органах, нормалізує патологічно змінені і компенсує втрачені функції, поліпшує якість рухів, виробляє і закріплює замінні навички. Лікувальна фізкультура добре впливає на стан серцево-судинної і дихальної систем, на психіку хворих, активізує обмін речовин, зміцнює кісткову і м’язову системи, посилює збудливі і гальмівні процеси.
Під впливом фізичних вправ у тканинах організму настають зміни білкового обміну з утворенням продуктів розпаду, які стимулюють тканинний обмін і, надходячи в кров, підвищують нервово-м’язовий, тонус. Лікувальна фізкультура сприяє відновленню фізіологічних функцій, уражених хворобливими процесами. Лікувальна фізкультура є засобом відновлювальної і компенсаторної терапії. З допомогою фізичних вправ можна посилити компенсаторно-пристосувальні функції організму.
Педагогічні принципи лікувальної фізкультури:
1) Свідомість.
2) Активність.
3) Доступність. Вправи повинні бути простими, легкими для запам’ятовування та виконання.
4) Міцне засвоєння. Вправи треба добре вивчити, старанно виконувати, по можливості точно.
5) Систематичність.
6) Послідовність. Це додержання окремих принципів методики.
7) Наростання навантаження.
8) Усунення різких переходів у коливанні навантаження.
9) Емоційність.
Способи і зміст вправ для роботи з дітьми з різними порушеннями:
1. Вправи для розтягування м’язів: зняття напруги в м’язах, профілактика тератогенезу, розширення діапазону руху.
2. Вправи для розвитку дрібної моторики.
3. Коригуючі вправи для виправлень порушень постави.
4. Дихальні вправи.
5. Лікування положенням.
6. Вправи на виконання побутових рухів (надівання та знімання одягу і т.д.).
7. Вправи взаємного впливу для зміцнення провідних і антагоністичних груп м’язів.
8. Вправи на витривалість, для підтримки ефективності функціонування органів.
9. Тренування на розслаблення, для усунення спазмів, напруженості і судом.
10. Тренування ходи (для навчання правильній ході).
11. Вправи на підйом по похилій площині та по прямій для поліпшення рівноваги і рухової сили.
12. Вправи на опір: поступово збільшується тренування на опір для розвитку м’язової сили.
13. Рухливі ігри та елементи спортивних ігор.
Вихідними положеннями повинні бути положення, що їх набуває людський організм послідовно в процесі розвитку і вертикалізації.
При плануванні та проведенні занять з лікувальної фізкультури вчитель повинен врахувати особливості організму дітей, їх знижені функціональні можливості, повільність адаптації до фізичних навантажень. Особистісно-орієнтований підхід дуже важливий. Тому вчитель або інструктор ЛФК досконально вивчає стан кожної дитини. На перших заняттях проходить оцінювання фізичного розвитку, його тестування. Вивчаються рухові можливості, характер захворювання, його важкість, наявність супутніх захворювань, виявляються можливі протипоказання для збільшення інтенсивності навантажень (епілепсія, новоутворення головного мозку, декомпенсована гідроцефалія, ураження серцево-судинної системи та інше).
На заняттях з ЛФК використовуються загально розвивальні вправи і коригуючі вправи, рухливі ігри, прикладні вправи, дихальна гімнастика. Основними видами занять є спеціальні вправи з метою корекційного впливу.
